Продовжуючи готувати нас до Великого посту Св.Церква, як любляча мати,намагається нам допомогти підготуватися до цього важливого духовного періоду. Минулої неділі на богослужінні ми згадували про дві євангельські постаті, одна з яких у пихатості серця вихвалялася перед Богом своїми чеснотами - фарисей, а друга - митар, усвідомивши свій духовний стан, стояла здалеку і оплакувала прожите у беззаконні життя.

In today's Gospel lesson we heard the parable about the young son who got tired of his father's surveillance and asked for his portion of the inheritance. After receiving it, he went away into another country where he lived prodigally and spent all his riches. Soon there was famine and the young son did not have anything to eat. He came to his senses and decided to return to his father and ask for forgiveness. The father sees him coming from afar, clothed in rags and weak, is filled with compassion and runs out to meet him, falls on his neck and kisses him. As St. John Chrysostom reminds us......

In my opinion this is one of the most wonderful Sundays of the year. The book known as the Triodion is used today for the first time as we approach Great and Holy Lent – the time when we begin to prepare ourselves for the annual season of fasting arid repentance. Hopefully we have grown spiritually during the past year and we have attained a deeper understanding of what a wondrous thing repentance truly is. Repentance is not a dark and gloomy pursuit – the process is joyous, exciting and awe-inspiring as we heal, transform and elevate our minds and souls.

У сьогоднішньому Євангелії ми чули про Ісуса що проходив через Єрихон по дорозі до Єрусалиму. Якщо б ідея цього уривку була застосована у якійсь історії чи поемі то вона б не привернула нашу увагу. Але в Біблії кожне слово має своє значення і зв'язок. Я буду зосереджуватися на сьогоднішньому Євангелії і покажу вам глибше значення цього уривку з Біблії і як воно може служити нам за приклад.

Christ, then, was born as it were a few days ago — He Whose generation was before all things, sensible and intellectual. Today He is baptized by John that He might cleanse him who was defiled, that He might bring the Spirit from above, and exalt man to heaven, that he who had fallen might be raised up and he who had cast him down might be put to shame. And marvel not if God showed so great earnestness in our cause: for it was with care on the part of him who did us wrong that the plot was laid against us; it is with forethought on the part of our Maker that we are saved. And he, that evil charmer, framing his new device of sin against our race, drew along his serpent train, a disguise worthy of his own intent, entering in his impurity into what was like himself—dwelling, earthly and mundane as he was in will, in that creeping thing. But Christ, the repairer of his evil-doing, assumes manhood in its fullness, and saves man, and becomes the type and figure of us all, to sanctify the first-fruits of every action, and leave to His servants no doubt in their zeal for the tradition.

Сьогодні Євангельська розповідь навчає нас як рано у своєму земному житті Господь наш Ісус Христос почав страждати, щоб принести спасіння усьому роду людському. Можливо ми часом забуваємо що Христос почав страждати ще до того як Він народився. Згадаймо, що не одна родина не відкрила дверей перед Вседівою Марією перед Різдвом ЇЇ сина. Не одна людина не відкрила дверей свого серця Господу.

The Birth of our Lord, God and Savior Jesus Christ in the Flesh is celebrated for 8 days, and on the Sunday after the Nativity, the Church celebrates in particular the memory of the Holy Righteous Ones: David the King, Joseph the Betrothed and James, the Brother of the Lord. The Orthodox Church draws our attention on this Sunday after the Nativity of Our Lord, as it does for all important feasts, to the lesser characters who are involved in the meaning of the feast. This happens twice during the eight-day Nativity celebration: The day after the Nativity when we gather to commemorate the Holy Birthgiver-of-God, and on this Sunday following the feast.

“Господи, я не вартий, щоб Ти увійшов під мою покрівлю; скажи тільки слово, то й одужає хлопець мій”,- так сказав римський сотник до Ісуса Христа, коли Господь хотів піти оздоровити його слугу. Слова знамениті – повні покори та найглибшої віри. Ці слова говорить сотник римського війська, найкращого, найсильнішого в світі у той час. Сотник цей міг би дуже гордитися своїм становищем і вважати, що це він робить приємність для галилейського Учителя, запрошуючи Його у свій дім. Та він у душі пізнав, що це Божий Посланець, перед Яким кожна людина повинна схилитися з найбільшою покорою та смиренністю.