Beloved Brothers and Sisters in Christ!

As our nation observes Labor Day, the Council of Bishops of the Ukrainian Orthodox Church of the USA offers prayerful gratitude for all those whose daily work sustains our families, communities, parishes, and nation.

Labor Day emerged from the struggles of working men and women in the nineteenth century who sought recognition of the dignity of their labor, reasonable working hours, safer conditions, and a more just relationship between labor and economic prosperity. The first Labor Day celebration took place in New York City on September 5, 1882, and in 1894 the observance became a national holiday.

More than a century later, the circumstances of work have changed dramatically, but the fundamental question remains: Do we see the worker simply as a means of production, or do we recognize in every worker a human person created in the image and likeness of God?

Holy Scripture reminds us: “The laborer is worthy of his wages” (1 Timothy 5:18). Orthodox Christian social teaching likewise affirms both the dignity of labor and the need for just compensation, humane working conditions, sufficient rest, and protection from exploitation.

This message is especially relevant today.

We live in an age of extraordinary technological progress. Artificial intelligence, automation, remote employment, and rapidly changing industries are transforming the meaning and structure of work. These developments can serve humanity, but they must never diminish human dignity. Technology must remain a servant of the human person rather than becoming the measure of a person's worth.

At the same time, many families struggle with the rising cost of housing, food, education, healthcare, and childcare. Some parents work multiple jobs and still find it difficult to provide stability for their children. Immigrant workers often perform demanding and essential labor while remaining especially vulnerable to exploitation. Healthcare workers, teachers, first responders, farmers, construction workers, service employees, caregivers, clergy, and countless others carry responsibilities that cannot adequately be measured merely by salaries or economic statistics.

Labor Day therefore asks us to remember something profoundly Christian: the economy exists for the human person; the human person does not exist for the economy.

There is also another lesson that our increasingly hurried society desperately needs. God commands not only labor, but also rest. Human beings were not created to work without ceasing. We need time for prayer, family, worship, friendship, and the restoration of body and soul. Orthodox social teaching specifically connects the dignity of work with the necessity of sufficient rest and the nurturing of family and community life.

As Ukrainian Orthodox Christians, we cannot observe this day without remembering the people of Ukraine, where men and women continue to labor under the shadow of war: physicians treating the wounded, teachers educating children amid air-raid alarms, farmers cultivating endangered fields, emergency workers responding to destruction, chaplains comforting the suffering, and countless ordinary people rebuilding homes and communities while defending the dignity and freedom of their nation.

On this Labor Day, therefore, let us give thanks not merely for work, but for the worker.

Let us pray for those seeking employment; those working several jobs to support their families; those who are underpaid or exploited; those injured in the workplace; those anxious that technology may eliminate their livelihood; those who employ others and carry the responsibility of treating them justly; and those whose quiet labor of caregiving within the home is too often unseen and uncompensated.

May our work always become an offering to God and service to one another. May those who employ others exercise their responsibility with justice and compassion. And may our society never measure the value of a human life according to productivity, income, profession, or status, but according to the sacred dignity bestowed upon every person by the Creator.

May the Lord bless the work of our hands, grant rest to the weary, employment to those who seek it, justice to those who suffer exploitation, and wisdom to our nation that prosperity may always be accompanied by compassion, responsibility, and love.

With Archpastoral Blessings,

Metropolitan Antony

Archbishop Daniel

Улюблені брати і сестри у Христі!

У час, коли наша країна відзначає День праці, Собор Єпископів Української Православної Церкви США з молитвою та вдячністю згадує всіх тих, чия щоденна праця підтримує життя наших родин, громад, парафій і всієї держави.

День праці бере свій початок у боротьбі робітників XIX століття, які прагнули визнання гідності своєї праці, справедливої тривалості робочого дня, безпечних умов праці та більш справедливих відносин між працею і економічним добробутом. Перше святкування Дня праці відбулося в Нью-Йорку 5 вересня 1882 року, а в 1894 році цей день став загальнонаціональним святом Сполучених Штатів Америки.

Минуло понад століття. Умови та характер праці докорінно змінилися, однак головне питання залишається незмінним: чи бачимо ми у працівникові лише засіб виробництва, чи розпізнаємо в кожній працюючій людині особистість, створену на образ і подобу Божу?

Святе Письмо нагадує нам що: «Працівник гідний своєї нагороди» (1 Тим. 5:18). Православне християнське соціальне вчення також утверджує гідність людської праці та необхідність справедливої винагороди, належних умов праці, достатнього відпочинку і захисту людини від експлуатації.

Це послання є особливо актуальним сьогодні.

Ми живемо в епоху надзвичайно стрімкого технологічного розвитку. Штучний інтелект, автоматизація, дистанційна праця та постійні зміни у професійному середовищі змінюють саме наше розуміння праці. Ці досягнення можуть служити людству, але вони ніколи не повинні применшувати людської гідності. Технологія повинна залишатися слугою людини, а не ставати мірилом її цінності.

Водночас багато родин відчувають тягар зростання вартості житла, продуктів харчування, освіти, медичного обслуговування та догляду за дітьми. Деякі батьки змушені працювати на кількох роботах і все одно ледве забезпечують стабільність своїх сімей. Працівники-іммігранти часто виконують важку й необхідну працю, залишаючись особливо вразливими до несправедливості та експлуатації. Медичні працівники, вчителі, рятувальники, фермери, будівельники, працівники сфери обслуговування, опікуни, духовенство та безліч інших людей несуть відповідальність, значення якої неможливо виміряти лише заробітною платою чи економічною статистикою.

Тому День праці нагадує нам про глибоко християнську істину: економіка існує для людини, а не людина для економіки.

Існує ще один урок, якого надзвичайно потребує наше постійно заклопотане суспільство. Бог заповідає людині не лише працю, але й відпочинок. Людина не створена для безперервної праці. Нам потрібен час для молитви, родини, богослужіння, спілкування та відновлення тіла і душі. Гідність праці невіддільна від права людини на відпочинок та можливості плекати родинне, духовне і громадське життя.

Як українські православні християни, ми не можемо відзначати цей день, не згадуючи людей в Україні, де чоловіки і жінки продовжують працювати під тінню війни: лікарів, які рятують поранених; учителів, які навчають дітей під звуки повітряних тривог; фермерів, які обробляють небезпечні поля; рятувальників, які поспішають на місця руйнувань; капеланів, які духовно підтримують стражденних; і незліченну кількість звичайних людей, які відбудовують свої домівки та громади, водночас захищаючи гідність і свободу своєї Батьківщини.

Тож у цей День праці подякуймо Богові не лише за працю, але насамперед - за людину, яка працює.

Молімося за тих, хто шукає роботу; за тих, хто працює на кількох роботах, щоб утримувати свої родини; за тих, чия праця несправедливо оплачується або хто зазнає експлуатації; за постраждалих на робочому місці; за тих, хто переживає, що технологічні зміни можуть позбавити їх засобів до існування; за роботодавців, які несуть моральну відповідальність справедливо ставитися до своїх працівників; а також за тих, чия тиха і жертовна праця у догляді за дітьми, літніми чи хворими членами родини надто часто залишається непоміченою і неоплачуваною.

Нехай наша праця завжди стає приношенням Богові та служінням ближньому. Нехай ті, хто дає працю іншим, виконують свою відповідальність зі справедливістю і співчуттям. І нехай наше суспільство ніколи не вимірює цінність людського життя продуктивністю, прибутком, професією чи суспільним становищем, але визнає священну гідність, якою Творець наділив кожну людину.

Нехай Господь благословить працю рук наших, дарує відпочинок втомленим, працю тим, хто її шукає, справедливість тим, хто зазнає експлуатації, та мудрість нашій державі, щоб добробут завжди супроводжувався співчуттям, відповідальністю та любов’ю.

З архіпастирським благословенням,

Митрополит Антоній

Архієпископ Даниїл