South Bound Brook, New Jersey - June 11, 2026

With prayerful reverence, gratitude to Almighty God, and deep remembrance of a hierarch whose life became inseparably linked to the spiritual rebirth of the Ukrainian Orthodox Church, the faithful of the Ukrainian Orthodox Church of the United States of America gathered on June 11, 2026, at the Spiritual Center of the Church in South Bound Brook, New Jersey, to commemorate the 33rd anniversary of the repose of Metropolitan and Patriarch Mstyslav (Skrypnyk).

At 11:00 a.m., in the sacred crypt of the Holy Resurrection Mausoleum of St. Andrew Ukrainian Orthodox Memorial Church, His Eminence Metropolitan Antony, Prime Hierarch of the Ukrainian Orthodox Church of the USA, together with Archbishop Daniel, clergy, seminarians, and faithful from parish communities throughout New York, New Jersey, Pennsylvania, and neighboring states, gathered in prayer to honor the memory and legacy of the Second Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of the USA and the first Patriarch of the restored Ukrainian Orthodox Church in independent Ukraine.

The solemn Panakhyda (Memorial Service) was presided over by Metropolitan Antony and concelebrated by Archbishop Daniel and clergy of the Church. The prayerful responses were chanted by seminarians of St. Sophia Ukrainian Orthodox Theological Seminary, whose voices filled the mausoleum with sacred hymns beseeching God's eternal mercy upon the soul of the departed hierarch.

Metropolitan and Patriarch Mstyslav reposed in the Lord on June 11, 1993, in Grimsby, Ontario, Canada. In accordance with his final wishes, his earthly remains were returned to the United States and interred at St. Andrew Ukrainian Orthodox Memorial Church, which later became the Holy Resurrection Mausoleum. Since that time, generations of faithful have made pilgrimages to the resting place of the beloved hierarch whose life was dedicated to the service of God, the Church, and the Ukrainian people.

The life of Metropolitan Mstyslav stands as one of the most significant chapters in the history of the Ukrainian Orthodox Church. Having faithfully shepherded the Ukrainian Orthodox Church of the USA for many years, he became a symbol of perseverance, spiritual courage, and unwavering commitment to the restoration of ecclesiastical freedom for the people of Ukraine.

When the opportunity emerged in the early 1990s to re-establish an independent Ukrainian Orthodox hierarchy in Ukraine after decades of Soviet oppression, Metropolitan Mstyslav answered the call of history. Leaving the comfort and security of his ministry in the United States, he traveled to his ancestral homeland to assist in rebuilding the life of the Church and to guide its faithful toward unity and spiritual renewal. In 1990, he was elected as the first Patriarch of the restored Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, becoming a fatherly figure for millions of Orthodox Christians seeking freedom and ecclesiastical self-determination.

Following the memorial service, Metropolitan Antony reflected upon the profound influence of Metropolitan Mstyslav's ministry, recalling his vision for a united Ukrainian Orthodoxy and his tireless efforts to bring together Orthodox faithful throughout the diaspora and in Ukraine.

His Eminence noted that long before the granting of the Tomos of Autocephaly by the Ecumenical Patriarchate of Constantinople in 2019, Metropolitan Mstyslav had already begun laying the spiritual and ecclesiastical foundations that would eventually help make such unity possible. His leadership, sacrifice, and prophetic vision inspired generations of clergy and faithful to work toward healing divisions and strengthening the witness of the Orthodox faith among the Ukrainian people.

Metropolitan Antony remarked that “…although he accepted the call to return to Ukraine and assume the responsibilities of leading the restored Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, Metropolitan Mstyslav never ceased to be spiritually connected to the Ukrainian Orthodox Church of the United States of America. He retained his title as Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of the USA while simultaneously serving as Patriarch of the Ukrainian Orthodox Church in Ukraine. Throughout his life, he also remained deeply devoted to the Ukrainian-American community. His ministry uniquely united the faithful of the diaspora with their ancestral homeland, making him a living bridge between the Ukrainian Orthodox communities of North America and Ukraine during one of the most significant periods in modern Church history.

A particularly moving moment of the observance came as Archbishop Daniel stood in prayer holding the hand cross of the ever-memorable Metropolitan John (Theodorovych), while offering petitions in remembrance not only of Metropolitan Mstyslav, but also of the generations of hierarchs who faithfully shepherded the Church: Metropolitan Constantine, and the living ministry of Metropolitan Antony. The symbolism was profound - a visible reminder of the continuity of apostolic ministry and the sacred responsibility entrusted from one generation of Church leaders to the next.

Reflecting upon the life of Metropolitan Mstyslav, Archbishop Daniel remarked: “Metropolitan and Patriarch  Mstyslav understood that true greatness in the Church is measured not by earthly recognition but by sacrificial love. He carried within his heart the suffering of a people deprived of spiritual freedom, and he offered his life in service so that future generations might worship God in truth and liberty. Standing today at his resting place, we recognize that his ministry did not end with his earthly repose. His witness continues to inspire us to remain faithful to Christ, devoted to His Holy Church, and committed to the sacred work of unity. As heirs of his spiritual legacy, we are called to build upon the foundation he laid through prayer, sacrifice, courage, and unwavering trust in God's providence.”

As the memorial prayers concluded, clergy and faithful approached the crypt to offer personal prayers and veneration, remembering a hierarch whose life bridged continents, generations, and historic moments in the life of the Church.

The annual observance served not merely as a remembrance of the past, but as a living testimony to the enduring legacy of Metropolitan and Patriarch Mstyslav. His vision of a spiritually vibrant Church, united in faith and faithful to the Gospel of Jesus Christ, continues to guide the ministry of the Ukrainian Orthodox Church of the USA and inspires Orthodox Christians throughout the world.

As the faithful departed from the Holy Resurrection Mausoleum, the words of the Church's prayer echoed in every heart: Вічная пам’ять! Memory Eternal!

Вічна пам’ять Митрополиту і Патріарху Мстиславу:

Українська Православна Церква США молитовно відзначила 33-тю річницю його упокоєння

Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерзі - 11 червня 2026 року

З молитовним благоговінням, вдячністю Всемилостивому Богові та глибокою пам’яттю про ієрарха, життя якого стало нерозривно пов’язаним із духовним відродженням Української Православної Церкви, вірні Української Православної Церкви Сполучених Штатів Америки зібралися 11 червня 2026 року у Духовному Осередку Церкви в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерзі, щоб вшанувати 33-тю річницю упокоєння Митрополита і Патріарха Мстислава (Скрипника).

Об 11:00 ранку у священній крипті Мавзолею Воскресіння Христового при Українській Православній церкві-пам'ятнику святого Андрія Первозванного Його Високопреосвященство Митрополит Антоній, Предстоятель Української Православної Церкви США, разом із Архієпископом Даниїлом, духовенством, семінаристами та вірними парафій із Нью-Йорка, Нью-Джерзі, Пенсильванії та сусідніх штатів зібралися на спільну молитву, щоб вшанувати пам’ять і спадщину Другого Митрополита Української Православної Церкви США та Першого Патріарха відродженої Української Православної Церкви в незалежній Україні.

Урочисту Панахиду очолив Митрополит Антоній у співслужінні Архієпископа Даниїла та духовенства Церкви. Молитовні піснеспіви виконували семінаристи Свято-Софіївської Української Православної Богословської Семінарії, чиї голоси наповнили мавзолей священними мелодіями, благаючи Господа про вічний спокій душі спочилого архіпастиря.

Митрополит і Патріарх Мстислав відійшов до Господа 11 червня 1993 року в місті Ґрімсбі, провінція Онтаріо, Канада. Згідно з його останньою волею, його земні останки були перевезені до Сполучених Штатів Америки та поховані в крипті церкви-пам'ятнику святого Андрія Первозванного  яка згодом стала Мавзолеєм Воскресіння Христового. Відтоді покоління вірних здійснюють паломництва до місця спочинку улюбленого ієрарха, життя якого було присвячене служінню Богові, Церкві та українському народові.

Життя Митрополита Мстислава є однією з найважливіших сторінок в історії Української Православної Церкви. Багато років вірно провадячи Українську Православну Церкву США, він став символом витривалості, духовної мужності та непохитної відданості справі відновлення церковної свободи для українського народу.

Коли на початку 1990-х років після десятиліть радянських переслідувань відкрилася можливість відродження незалежної української православної ієрархії в Україні, Митрополит Мстислав відповів на поклик історії. Залишивши стабільність свого служіння у Сполучених Штатах Америки, він вирушив до своєї історичної Батьківщини, щоб допомогти у відбудові церковного життя та вести вірних дорогою єдності й духовного оновлення. У 1990 році його було обрано Першим Патріархом відродженої Української Автокефальної Православної Церкви, і він став духовним батьком для мільйонів православних християн, які прагнули свободи та церковного самовизначення.

Після завершення панахиди Митрополит Антоній поділився роздумами про глибокий вплив служіння Митрополита Мстислава, згадуючи його бачення єдиної Української Православної Церкви та його невтомні зусилля, спрямовані на об’єднання православних українців як у діаспорі, так і в Україні.

Його Високопреосвященство наголосив, що задовго до надання Томосу про автокефалію Вселенським Патріархатом Константинополя у 2019 році Митрополит Мстислав уже закладав духовні та церковні підвалини, які згодом зробили можливим досягнення цієї історичної мети. Його провідництво, жертовність і пророче бачення надихали покоління духовенства та мирян працювати над подоланням поділів і зміцненням свідчення православної віри серед українського народу.

Митрополит Антоній зазначив: «Хоча він прийняв поклик повернутися в Україну та взяти на себе відповідальність за провід відродженої Української Автокефальної Православної Церкви, Митрополит Мстислав ніколи не втрачав духовного зв’язку з Українською Православною Церквою Сполучених Штатів Америки. Він зберігав титул Митрополита Української Православної Церкви США, одночасно виконуючи служіння Патріарха Української Православної Церкви в Україні. Упродовж усього свого життя він також залишався глибоко відданим українсько-американській громаді. Його служіння унікальним чином поєднувало вірних діаспори з їхньою історичною Батьківщиною, роблячи його живим мостом між українськими православними громадами Північної Америки та України в один із найважливіших періодів новітньої церковної історії».

Особливо зворушливим моментом поминального богослужіння стала молитва Архієпископа Даниїла, який тримав у руках напрестольний хрест блаженної пам’яті Митрополита Іоанна (Теодоровича), підносячи молитви не лише за упокій Митрополита Мстислава, але й згадуючи покоління ієрархів, які вірно провадили Церкву: Митрополита Костянтина, а також нинішнє служіння Митрополита Антонія. Символізм цього моменту був надзвичайно глибоким - видимим нагадуванням про безперервність апостольського служіння та священну відповідальність, яка передається від одного покоління церковних провідників до іншого.

Роздумуючи над життям Митрополита і Патріарха Мстислава, Архієпископ Даниїл зазначив: «Митрополит і Патріарх Мстислав розумів, що справжня велич у Церкві вимірюється не земним визнанням, а жертовною любов’ю. Він носив у своєму серці страждання народу, позбавленого духовної свободи, і присвятив своє життя служінню, щоб майбутні покоління могли поклонятися Богові в істині та свободі. Стоячи сьогодні біля місця його упокоєння, ми усвідомлюємо, що його служіння не завершилося з його земною кончиною. Його свідчення продовжує надихати нас залишатися вірними Христові, відданими Його Святій Церкві та посвяченими священній справі єдності. Як спадкоємці його духовної спадщини, ми покликані будувати на тому фундаменті, який він заклав молитвою, жертовністю, мужністю та непохитною довірою до Божого Провидіння».

Після завершення заупокійних молитов духовенство та вірні підходили до крипти, щоб піднести особисті молитви та вшанувати пам’ять ієрарха, життя якого поєднало континенти, покоління та доленосні події в історії Церкви.

Щорічне вшанування стало не лише згадкою про минуле, але й живим свідченням незгасної спадщини Митрополита і Патріарха Мстислава. Його бачення духовно сильної Церкви, об’єднаної у вірі та вірної Євангелію Господа нашого Ісуса Христа, продовжує спрямовувати служіння Української Православної Церкви США та надихає православних християн у всьому світі.

Коли вірні залишали Мавзолей Воскресіння Христового, слова церковної молитви лунали в кожному серці: Вічная пам’ять! Вічная пам’ять! Вічная пам’ять!